Життя не вічне - вічні цінності людські

Росте людина... її життя розпочинається світанком душі — дитинством. Назавжди воно за­лишається в пам'яті як найпотаємніше і найсвітлі­ше. Здавалося б, життя прекрасне. Але звідки ж бе­реться байдужість? Чому люди забувають про те, що є добро, шляхетність, гідність?

Найкраще, що є в людини, — це її душа. Душа — це сховище таємниць, почуттів, спогадів, усього доб­рого та злого, це внутрішній світ людини. Водночас як тіло старіє, хворіє і, нарешті, вмирає, душа живе... її хвороби — це віруси ненависті, жорстокості й заз­дрощів. Душа може померти, коли тіло ще молоде, а може й навпаки, вічно жити й вічно бути юною.

Сьогодні людство приходить до усвідомлення необхідності жити за законами взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості. Тож слід оздоровлювати тіло й душу. А ще нинішньому поколінню слід опа­нувати науку добра.

 "Життя не вічне - вічні цінності людські"- під такою назвою пройшла виховна година в нашому класі. Під час її проведення обговорювалися питання:

 "Хто я? Навіщо я прийшов в цей світ? Що важливо у цьому житті? Як домогтись успіху в житті? У чому полягає істинне людське щастя? Яка вона, краса людська,"