Милосердя в нашому житті
Під такою темою пройшла виховна година 1 лютого у нашому класі.
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта — не тільки те,
Що обіймає тепле слово,
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.
Ми часто чуємо ці слова: доброта, сердечність, людяність, милосердя. Цілком природнім і закономірним вважається допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого, заступитися за беззахисного. Та милосердя втратило сьогодні свою цінність, його зміст звівся в основному до милостині. Чому так сталося? Як не втратити в собі людяність? Ці та інші питання хвилюють учнів і потребують відповіді.
Ніж чисте сяйво доброти.
Ми часто чуємо ці слова: доброта, сердечність, людяність, милосердя. Цілком природнім і закономірним вважається допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого, заступитися за беззахисного. Та милосердя втратило сьогодні свою цінність, його зміст звівся в основному до милостині. Чому так сталося? Як не втратити в собі людяність? Ці та інші питання хвилюють учнів і потребують відповіді.
Немає коментарів:
Дописати коментар